Рецензія №309

Метафора соціального ліфта передана дуже буквально. Ті що вище жеруть і серуть на тих хто нижче. Ця тема мені для обговорення не має ніякої цінності і не цікавить, бо є доволі примітивною. Ті, хто говорить що в реальному житті відбувається так само - просто смакують себе у ролі жертви. Життя складніше та різноманітніше, ніж ця модель. Але підемо далі.
Певні моменти залишились без відповіді [SPOILER]:
- як маленька дівчинка туди потрапила?
- якщо жінка завагітніла там, то як вона змогла вижити, виносити і народити?
- чому за весь попередній час ніхто не спускався вниз?
- чому за весь попередній час ніхто не підіймався вгору?
- яка мета цього закладу?
[/SPOILER]
Метафоричне сприйняття і висновки:
- будь-яку систему можна змінити/зламати, якщо на це є воля людини;
- зміни треба починати з себе, до тебе приєднаються ті, хто поділяє твої цінності, але не чекати, поки за тебе це зробить хтось інший;
- реалізацію своєї волі має сенс супроводжувати як раціональними аргументами і моральними цінностями, так і зубами та силою, бо волю та свободу без боротьби тобі ніхто не подарує;
Але це теж не сама глибина яку розгледів.

Глибина і саме цікаве особисто для мене:
У цій кінострічці відтворено хижацьке протиставлення одних вищих моральних цінностей проти інших вищих моральних цінностей.
Це для мене було найцікавіше. Віднімання одного людського життя, заради порятунку іншого.
Вимушений канібалізм, для виконання місії порятунку свого чи чужого життя. Коли з двох нескінченностей ми все ж таки вирішуємо, яка більше.

Кінець фільму.
Популярна думка що він тупий - мені здалася абсолютно виправданою.
Але трохи згодом я зрозумів, що таким чином автор сценарію штучно підкреслює важливість процесу, а не його завершення. Бо завершення у цього метафоричного процесу немає. Соціум не має завершення, поки на землі існують люди. Це процес. На який кожен з нас МАЄ вплив. Українці це добре відчули.