Рецензія №266

ВТРАТА ВІРИ ТА ЇЇ ВІДНОВЛЕННЯ (будуть спойлери!)

Я атеїст і мушу сказати, що часто помічаю у фільмах ось такий сюжет, де зневірений головний герой каже, що не вірить більше в бога, адже той не вберіг його близьких і т.д. і т.п.
Як приклад можу привести три стрічки:

“Кінець світу” (1999),
“1408” (2008)
"Бог не помер" (2014)

У цих кінокартинах протагоністи об’єднані такими спільними рисами:
1. В минулому трапилася трагедія з їх близькими
2. Персонажі досі її не забули, ображаючись на Бога та стверджуючи, що вони в нього не вірять.

Фільм "Знаки" (2002) відрізняється від них тим, що головний герой не має якоїсь стереотипної ненависті до бога. Він перестав бути священником і більше не молиться навіть дома за столом. Однак він ніде за весь фільм, якщо нічого не пропустив, не сказав чогось поганого в адрес свого божества. Тобто це не стереотипний злий на все і всіх атеїст, який каже, що не вірить в бога, але насправді просто на нього ображається. Тобто в цьому плані прослідковується продуманість даного персонажу. Режисер та інші творці стрічки явно знали як насправді виглядає зневірений священник. Фінальний акорд фільму це астма сина головного героя, яка врятувала хлопчика від отруєння прибульцем. Це змусило головного героя знов повірити в бога і в те, що всі події відбуваються за його волею. Якщо вирізати з сюжету інопланетян, то фільм нічого не втратить, адже вони тут просто як сетінг та одночасно як метафора болі, яка переслідує всю сімю після загибелі дружини головного героя.

від мене 3 з 5.