Рецензія №260

Я б назвала цю категорію кіно як «непопсові фільми, що надихають», життєствердні, на основі реальних подій. Як «Пелікан» Олів'є Орле, як «Одбол» Стюарта Макдональда – хто бачив.
Історія про те, як підліток Томá, типово залежний від відеоігор, нарешті від них відлипає в дуже дивний спосіб: найжорстокіша мама у світі відправляє хлопця на 2 місяці до тата туди, де не ловить інтернет. Батьки розлучені, і незвикле українське око шокує, як можна бут розлученими і мати такі здорові стосунки.
Тато-орнітолог виглядає настільки божевільним, захопленим і ненормальним, що він не може не подобатись. Мама – втілення підтримки, як вона розуміє свого сина! Син-підліток… неочікувано дуже чітко знає, чого хоче, і вірить у свою мету (всім би дорослим так, кхм).
А причому тут крила? Бо фільм про диких гусей і Томá. Так, тут повно інтертекстуальних ниточок і гачечків, що ведуть до казочки про подорож Нільса з дикими гусьми. Подорож, яка змінила хлопчика – от фільм теж про це.
Дуже красиві краєвиди (Норвегія, о!), дуже красива музика.
Хоч фільм не декларується як дитячий, я дивилася з дітьми (6 і 8 років), і вони під враженням. Думаю, підліткам теж гарно зайде.