Рецензія №258

Топ Ган: Маверік - сіквел який зміг.

Сучасний брак сценарних ідей провокує більшість студій робити ремейки, абож продовження популярних фільмів. Іноді з цього виростає цікавий та унікальний фільм як то “Блейдраннер 2049” чи з останньго “Гнів людський”- опосередкований, але чудово знятий Гаєм Річі ремейк. Проте іноді виходить... “Матриця 4”.
Взагалі історія повноцінного і чудового сіквелу концентрується завжди на одній проблемі - перевершити оригінал. Одним з перших це вдалось Кемерону в Термінаторі: Судний день. Тоді Кемерон вивів принцип ідеального сіквелу який частково наслідує оригінал, але рокраває героїв у новому руслі.

То що ж с “Топ Ганом”? Одразу потрібно сказати що оригінальний фільм 1986 року, все ж таки був класикою мілітарно-пропогандиської ідеї США, власне Тоні Скоту дозволили зйомки за угоди показу ВМС США в кращому світлі. Фільм став класикою культури 80х і навіть з його мускулинністю і пафосом де особиста драма героя Круза постійно в паритеті з іншими пілотами, абож на грані фолу від командування.

В сіквелі використано доцільні повтори оригіналу, Том Круз все ще в небі, все ще капітан, та все ще полюбляє їздити на своєму Kawasaki. У нового режисера Джона Красинскі вийшло не паризитувати на оригіналі, а лише підтримувати легку ностальгію по фільму Скота- саундтрек, та флешбеки функціонують з новою картинкою. До речі про нове.
Великою перевагою картини є польоти на винищувачах і екшн кадри боїв та тренувань. Драйв від швидкості у поєднанні з новими технологіями на кілька голів вище аніж оригінал, тай не дарма картина чекала виходу в постковідний IMAX. Кабіна пілота стала просторніша, із краєвидами неба, а емоції пілотів чудово проглядаються крізь шоломи. Чим не міг похвастатись оригінал.

Основна драматургічна лінія Меверіка та сина його напарника Рустера припарує тему відповідальності за життя інших через розкриття особистісного конфлікту всередині героя Круза. Він все ще не може відпустити трагічну загибель батька Рустера, і це в передано його цілковитій ідеї збереження життя своїх учнів. Хоч бунтарський дух Меверіка з роками став більш іронічним, проте він всеодно йде проти командування. Єдина драматургічна частина яка не зовсім існує для сюжету, а радше як прикраса основних подій - любовна лінія Меверіка та Пенні.

Акторський склад фільму до речі досить непогано визирає із тіні Тома Круза, не молодого та запального військового з 80х, але вже не менш статного, й можливо останнього метра кіно тих років. Опонує йому в цьому Майлз Теллер ( зірка фільму “Одержимість” та “Хлопці зі стволами”), Глен Пауел. Із сторої закалки, все ще красива Дженіфер Коннелі та Джон Хем, ну й на трагічне камео завітав Вел Кілмер.

Чудовий ритм картини зберігається через те що оригінал залишав простір для маневрування для сіквелу, І Красинскі майстерно його вокористав. Один з недоліків- а саме примітивність діалогів, перекривається відразу динамічним екшеном, і якщо не брати до уваги “правдоподібність” а зважати на те що ми дивимось на нащадка мускулинного бойовика з 80х, то й можна пробачити фільму і деяку наївність у фіналі. Що до речі аж ніяк не заважає з цикавістю дивитись фільм до кінця.

У висновку “Топ Ган: Меверік” вийшов ідеальним літнім бойовиком, без гри у надлишкову ностальгію, чи перезадум з новітніми ідеями. Так проблематика хороших вояк та поганих таємних лиходіїв лишилась, проте в цьому випадку і не потрібно вдаватись в напівтони та інтелектуального злодія, задля збереження ідеї фільму. До речі, стрічку можна спробувати переглянути і без оригіналу, в ній майже повноцінно висвітлено основу конфлікту через флешбеки та розповіді з оригінального фільму. Тож для одного літнього вечора, картина в самий раз.