Рецензія №248

Окрім фірмового незрівнянного візуалу, у сиквела Доктора Стренджа все ж є недоліки. В технічному плані, сам по собі фільм нерівний, а застарілі монтажні прийоми Сема Реймі деколи виглядали недоречними. Цікаво, якби показав нам історію Скотт Дерріксон.

Сем Реймі крутий, особисто поважаю його спадщину, але цей старий стиль не підходить блокбастеру ХХІ сторіччя рівня MARVEL. Це як Енг Лі, котрий зняв «Халка» з Еріком Баною у 2003 році. Талановитий режисер, але не для комікс-блокбастера.

Щодо «Мультивсесвіту Божевілля». Читається стиль минулих робіт (зокрема «Людина Павук», «Зловісні Мерці», «Швидкий та Мертвий», «Оз»). Там це виглядало ефектно, проглядався стиль і почерк, але вже давно не ті роки.
Пасхалки і камео - чистої води фан-сервіс. Наче перенесли елементи з форумів та коментарів під постами в соціальних мережах на екран.
Добре видно сюжетні косяки та сценарну халтуру, використання заїжджених кліше. Сценаристи помітно розлінилися, бо «піпл хаває все». В деяких моментах особливо відверто проглядається «лінь» команди.
Але при цьому фільм знайде свого глядача. «Доктор Стрендж. У Мультивсесвіті Божевілля», один з кращих фільмів нової фази, але поступається багатьом фільмам попередніх фаз кіновсесвіту MARVEL.