Рецензія №16

Славнозвісний Дісней завжди славився своєю класичною анімацією, надаючи їй багато часу для створення, графічнішого вигляду та неперевершених пісень які дають змогу краще розпізнати сюжет та глибину змісту фільму, ( слід зазначити, що тварини просто не створені для мюзиклів, тож це ускладнює завдання). Звичайно порівнюючи цей фільм з оригінальною версією мультфільму, чомусь деяки моменти не є такими вражаючими. 

Найновіша технологія могла б допомогти у фотореальності, але рухи губ не дуже створюють враження, що вони справжні, живі розмови.  А темп трохи надто повільний, щоб дозволити будь-яку магію чи кінезис. Проте список звукозаписуючих артистів, що дублюють тварин, звучить дуже добре, прекрасно розумієш Хто є хто, тож привабливість до цієї пишно переглянутої сутності величезна.  І новий глядач, який ще не бачив  класику минулого століття (1994 року) обов'язково приєднається і з захватом його перегляне! 

Звичайно хто може  забути магію оригіналу.  Деяки спогади та переживання с ще свіжі та привабливі в нашому розумі.  IMAX 3D-версія, перетворена Джоном Фавро, є Величною, з перфектно викладеними тваринами на зачарованій, неперевершено фотореалізованій формі африканського пейзажу, так і хотілося поринути у ті горизонти, що здавалось наче зняті на місці. Новий  сценарій Джеффа Натансона дуже чітко слідує слідам свого попередника. Очевидно і він був зачарований твором Джона Фавро! 

 Щож, історія про те як Лев Сімба оголошений майбутнім королем, що в майбутньому прийде на зміну своєму батькові Муфасі. Його мерзений та пришелепкувай дядько, Шрам, що завжди прагнув влади, підманює Сімбу і Муфасу на трагічний момент, у якому йому вдається узуртувати трон.  Через зусилля дядька Сімба відправляється в заслання, батько Сімби загинув трагічною смертю. Молодий принц лев побитий горем  заводить нових друзів, бородавочника Пумбу і сурикат Тімон. Нові друзі які вірять у «пофігізм» швидко допомоги забути минуле. Але Нала, його друг дитинства, через довгий час закликає його повернутися і взяти на себе свої обов'язки, виконати його призначення - що також включає врятування свою Прайду від нещадної кучки голодних гієн. Головний герой спершу відмовляється прийняти себе, прийняти свою сутність. Але з допомогою мавпи ( що виконує роль жерця або суддю за африканськими  традиціями) він усвідомлює себе, та чого бажавби  його батько.

Вже немолодий принц лев повертається у свій край, який він забув. Відбувається Бородьба за владу. Слід зазначити, як доречно та вдало автори вмістили вплив на це друзів Сімби. Тімон та Пумба надають більшого змісту, чогось комедійного та живого у сюжеті. Особливо захоплюючий момент самої боротьби з гієнами. Присутній кульмінацій момент. Але на превеликий жаль невистачає захоплення в закінченні. Автори могли б додати, щось нове, трошки більше розповісти про те як склалася доля головних героїв, або хоч як всі зраділи відновленню справедливості. Як на мене, кінець не геть драматичний  та і не зовсім щасливий, що мігби  залишити великий слід у пам’яті! 

У підсумок варто сказати: Король левів не має гнучкості  в мальованій  анімації.  Гіперфотореалістичні зображення не дозволяють проявляти емоції.  Тварини говорять і співають, але вони не виглядають збудженими, ні сумними, ні зляканими!  CGI іде попереду, але варто запитати творця, чи справді це було потрібно? Крім того, оповідання наповнено моментами що можуть відвернути головну увагу, серед них гнійний жук, що котиться з кулькою вгору на пагорб, це трішки відвертає  від головної теми, ставить весь досвід під загрозу нудьги.  Тим не менш, оновлена ​​версія Джона Фавро все ще є приголомшливою і привабливою, щоб привернути вашу увагу! 

Щож, Ця стрічка здатна зачарувати, викликати бажання поринути у ті дивовижні пейзажі, стати частинкою сюжету та посприяти на щасливий фінал!