Рецензія №1380

Темне, глибоке і болюче кіно про людину, яку світ просто зламав. Артур Флек — звичайний чоловік із проблемами, який намагається вижити в байдужому місті. Але з кожною сценою він усе більше тоне у відчаї, поки не з’являється той самий — Джокер.

Хоакін Фенікс тут просто феноменальний. Він не грає — він проживає. Його Джокер не суперзлодій, а наслідок байдужості, зневаги й болю. Кожен рух, кожен сміх — як вибух емоцій, які більше не вміщаються всередині.

Фільм повільний, тисне атмосферою, кольорами, музикою. Це не комікс у звичному сенсі, а соціальна драма про те, що буває, коли людина перестає вірити у світ.

«Джокер» — це не просто історія походження відомого персонажа, а дзеркало суспільства, яке штовхає слабких за межу. Сильне, тривожне кіно, яке надовго залишає післясмак неспокою.