Рецензія №1354

Фільм про хлопця, який випадково знаходить спосіб заробляти на чужому нещасті. Він знімає аварії, пожежі, вбивства — усе, що можна продати новинам. І робить це з холодною посмішкою.

Джейк Джилленгол тут просто шикарний. Його герой — не псих у класичному сенсі, але щось у ньому ламається на очах. З кожною сценою він стає все цинічнішим, і саме це лякає найбільше.

Атмосфера напружена, темна, майже без музики. Місто вночі виглядає живим, але огидним — як ще один персонаж.

Сюжет простий, але працює: чим більше герой успішний, тим гірше для всіх навколо. І ти не можеш відірватися, бо цікаво, наскільки далеко він зайде.

«Стерв’ятник» — це фільм про амбіції без меж і мораль без цінності. Дивишся — і ловиш себе на думці, що в сучасному світі таких, як він, не так уже й мало.