Рецензія №1317

Чесно кажучи, «Інтерстеллар» справив на мене дуже сильне враження. Це не той фільм, який дивишся просто як фантастику про космос — він набагато глибший. Тут і наука, і емоції, і роздуми про те, що означає бути людиною. Космос показаний настільки масштабно й красиво, що аж мурашки по шкірі, а музика Ціммера просто добиває — вона підсилює кожну сцену. Звісно, моментами сюжет здається трохи складним і навіть затягнутим, але це не мінус, а скоріше особливість — Нолан завжди так знімає, щоб ти думав, а не просто «споживав картинку». Найбільше мене зачепила лінія з батьком і донькою — вона робить історію щирою та емоційною, попри всю наукову складність. Як на мене, це один із тих фільмів, після яких довго сидиш у тиші й переварюєш побачене, і його сміливо можна назвати шедевром сучасної наукової фантастики.