Рецензія №1312

Дуже дивний фільм, але від того й цікавий. Підліток, дивний кролик у костюмі, передчуття кінця світу — і все це намішано так, що іноді не розумієш, де реальність.

Атмосфера тривожна: маленьке місто виглядає звичайним, але всередині все гниле. Донні поводиться то як бунтар, то як людина, яка бачить більше, ніж інші.

Джейк Джилленгол реально тягне на собі весь фільм. У нього вийшов образ дивакуватого хлопця, який наче на іншій хвилі.

Фільм не дає простих відповідей. Тут є і фантастика, і драма, і філософія. Хтось побачить історію про психічні розлади, хтось — про долю і час.

«Донні Дарко» — кіно не для всіх. Якщо любиш дивитися й після цього ще довго думати, що ж це було — цей варіант саме для тебе.