Рецензія №1310

Фільм починається як проста історія про двох друзів — один серйозний адвокат, другий вічний авантюрист. І от саме цей авантюрист так вмовляє напарника, що вони лізуть на К2, другу за висотою гору світу. Ну і починається: спершу романтика, розмови біля вогнища, краєвиди від яких дух перехоплює, а потім гора показує, хто тут справжній бос.

Мені подобається, що стрічка не тільки про екстрим. Це історія про те, як у горах з людей злітають усі маски. Там вже не важливо, хто ти — юрист чи мрійник, бо кожен крок може стати останнім. І ще про дружбу: як легко її перевірити там, де замість кави зранку ти ковтаєш сніг, а замість кондиціонера маєш хуртовину в обличчя.

Так, спецефекти зараз можуть здатися простими, але атмосфера тримає. Є в цьому щось чесне й відверте. Ти дивишся й думаєш: «А я б пішов туди?». І одразу ловиш себе на думці, що відповідь залежить від того, наскільки сильно ти хочеш перевірити себе. Бо К2 — це не просто гора, це така метафора: завжди знайдеться вершина, яка захоче перевірити, чи ти готовий платити за неї власним життям.