Рецензія №1283

Перша "Місія" вийшла 29 років тому... Ціле покоління зростало на пригодах Ітана Ханта, такого собі американського "джеймсбонда", та не настільки пафосного, без мартіні, та з більшим акцентом на екшн, маски та гру з часом. У частин франшизи були різнопланові режисери із своїм баченням та підходом до сцен та трюків, подання історій та динамічності розвитку сюжету. Основою всього був Том Круз, який 30 років тому був жвавим та енергійним агентом. А тепер...


В принципі, не маю нічого проти Тома, але в свої 62, напевне, треба залишати оперативну діяльність більш молодим колегам. Проте такої харизми як у Круза точно не знайти, тому десь і продовжуються ці постійні погоні, фінальні підрахунки, Хант завжди десь поспішає, щось планує, когось випереджає, обманює та вкотре виконує чергову нездійсненну місію. І "Фінальна розплата" зводить усі попередні частини воєдино, показуючи наскільки дії агента вплинули на життя його рідних, друзів, колег та мільйонів життів. І постійно це повторює протягом майже 3-годинного хронометражу. І, ні, - фільм взагалі не дає засумувати, але цей постійний пафос, багатозначні погляди, натяки та вдесяте проговорена "розплата" та "ми - сукупність наших вчинків" точно не йде на користь динаміці та стрункості сюжету.


Є певне розуміння, що флешбеки, давно забуті і знову повернуті герої, а також біль від втрати друзів є важливою частиною сюжету і акордом у можливій фінальній композиції пригод Ітана Ханта, однак, звернувши увагу саме на ці моменти, автори допускають схематичність в інших. Том Круз знову біжить, б'ється, падає, встає - вже вдесяте, всоте. Так, це класно і можна позаздрити формі Тома, однак відчувається певна втома. Втома режисера, який повторюється вже вчетверте, втома героя, який вкотре рятує світ в останню секунду, але не отримує за це жодного визнання.


"Фінальна розплата" продовжує йти стопами попередників та залишається вражаючим та надзвичайно якісним шпигунським фільмом. Він знову пропонує глядачам нові трюки Тома Круза, нові таємниці та змови і зміни планів в останню секунду. Знову показує міцну дружбу команди і їхню жертовність заради всього людства. Знову бачимо дуже якісний екшн... Все знову і знову. Класно, драйвово - так, передбачувано - на жаль, теж так. Втомлений Хант став передбачуваним у своїй непередбачуваності. Він зміг обманути Сутність, штучний інтелект та головного антигероя останніх фільмів, але її фішка - прогнозованість та визначеність - заволоділа єством американського суперагента та його команди. І майбутній фільм з Томом Крузом, якщо такий буде, навряд чи зможе чимось здивувати... Але чи є це недоліком? Кожен вирішить для себе...