Рецензія №1273

Окей, “Гроші на двох” — це така собі фінансова драма з присмаком азарту, де герої ігнорують банківські правила, а ти сидиш і думаєш: “А я б так ризикнув... або й ні.”

Аль Пачіно тут не в ролі мафіозі чи відморозка, а як наставник, який знає, що гра — жорстка, і показує молодому Меттью МакКонагі, як заробляти великі гроші, але без пафосу “золотого хлопчика”.
Їхній дует — це як батько і син, тільки у світі ставок і обманів. Перша частина фільму тримає інтригу, ти втягуєшся у цей блискучий, але підступний світ спортивних ставок.

Але далі починається типова драма: амбіції, зрада, падіння, гроші, які начебто дають владу, але забирають душу. І це все подано досить людяно, без перебільшень. Особливо класно показано, як легко можна втратити себе, якщо не тримати баланс.

Фільм не для тих, хто хоче веселощів — тут напруга, психологія і трохи гіркий присмак “що ж я наробив”.
І Аль Пачіно, як завжди, додає того “вау” — коли він говорить, здається, навіть монітор комп’ютера слухає.

“Гроші на двох” — це не про спорт, це про людей, які грають на межі, і про те, як легко можна злетіти й розбитися, якщо забути, хто ти насправді. Фільм для тих, хто любить розумні драми з душею.