Рецензія №1268
Фільм розповідає про групу студентів, які, святкуючи разом, натрапляють на старовинну колоду таро. Порушивши правило «не користуйся чужими картами», вони запускають низку смертей, кожна з яких відображає значення карти, витягнутої конкретною людиною.
Ідея на папері виглядає доволі цікаво: поєднати символіку арканів із механікою «один за одним гинуть» у стилі Final Destination. Проте на екрані задум швидко втрачає глибину — карти стають лише декоративним мотивом, а їхній містичний сенс практично не розкривається.
Сильні сторони
Візуальна подача смертей — деякі сцени виглядають креативно, навіть якщо спецефекти не завжди ідеальні.
Темп — фільм не затягується, і дії багато. Для глядача, який шукає динаміку без складних діалогів, це плюс.
Естетика реквізиту — стара колода, інтер’єри й костюми персонажів часом створюють відчуття «містичної» картинки.
Слабкі сторони
Сценарій — занадто залежний від жанрових кліше: герої роблять передбачувані дурниці, сюжетні ходи легко вгадати ще до середини.
Персонажі — поверхневі, майже без розвитку; глядачеві складно співпереживати їхнім долям.
Тональність — стрічка не визначається, чи бути серйозним жахом, чи «веселим» слешером із самоіронією. У результаті напруга розмивається.
Використання символіки таро — обмежується поверхневими алюзіями, без глибокого змісту чи містичного підтексту.
Атмосфера
Фільм намагається тримати баланс між «попкорновим» хорором та містичною загадкою, але вийшло радше як легкий жанровий атракціон. Страшно лише епізодично — переважно через раптові звукові ефекти, а не завдяки психологічному нагнітанню.
Висновок
«Таро» — це типовий представник сучасного голлівудського слешеру: яскравий візуально, але бідний на зміст. Він може сподобатися тим, хто хоче провести півтори години за простим, динамічним хорором без глибокого занурення, але розчарує тих, хто очікує справжньої містичної драми чи фільму з багатоплановою символікою таро.
Оцінка: 5/10 — за ідею та кілька цікавих візуальних моментів, але з мінусом за слабкий сценарій і невикористаний потенціал теми.
Ідея на папері виглядає доволі цікаво: поєднати символіку арканів із механікою «один за одним гинуть» у стилі Final Destination. Проте на екрані задум швидко втрачає глибину — карти стають лише декоративним мотивом, а їхній містичний сенс практично не розкривається.
Сильні сторони
Візуальна подача смертей — деякі сцени виглядають креативно, навіть якщо спецефекти не завжди ідеальні.
Темп — фільм не затягується, і дії багато. Для глядача, який шукає динаміку без складних діалогів, це плюс.
Естетика реквізиту — стара колода, інтер’єри й костюми персонажів часом створюють відчуття «містичної» картинки.
Слабкі сторони
Сценарій — занадто залежний від жанрових кліше: герої роблять передбачувані дурниці, сюжетні ходи легко вгадати ще до середини.
Персонажі — поверхневі, майже без розвитку; глядачеві складно співпереживати їхнім долям.
Тональність — стрічка не визначається, чи бути серйозним жахом, чи «веселим» слешером із самоіронією. У результаті напруга розмивається.
Використання символіки таро — обмежується поверхневими алюзіями, без глибокого змісту чи містичного підтексту.
Атмосфера
Фільм намагається тримати баланс між «попкорновим» хорором та містичною загадкою, але вийшло радше як легкий жанровий атракціон. Страшно лише епізодично — переважно через раптові звукові ефекти, а не завдяки психологічному нагнітанню.
Висновок
«Таро» — це типовий представник сучасного голлівудського слешеру: яскравий візуально, але бідний на зміст. Він може сподобатися тим, хто хоче провести півтори години за простим, динамічним хорором без глибокого занурення, але розчарує тих, хто очікує справжньої містичної драми чи фільму з багатоплановою символікою таро.
Оцінка: 5/10 — за ідею та кілька цікавих візуальних моментів, але з мінусом за слабкий сценарій і невикористаний потенціал теми.
Вхід по QR (для ТВ)