Рецензія №1261

Хороший фільм, який, окрім основної сюжетної лінії зі штучним інтелектом, висвітлює не тільки особистісні проблеми дитини, яка пережила горе втративши батьків і зіткнулась із труднощами у взаємодії з опікуном, а і внутрішню боротьбу молодої жінки, яка не готова до відповідальності у вигляді дитини та відчуває кардинальні зміни в житті через це. Проте пройшовши через важкі ситуації на непорозуміння їм вдалось порозумітись і допомогти одна одній.

Основна сюжетна лінія виконана просто дивовижно, образ робота підібраний напрочуд вдало. Вона і не надміру "людяна" і не надто "іграшкова" - золота середина. Сюжетні повороти в деяких моментах передбачувані, але це не розчаровує, тому що все виконано в кращих традиціях класики.

Найбільшої уваги заслуговує момент, у якому Меган сказала своєму творцю про використання нею моделі навчання, яку та ледь розуміє. Ця проблема дійсно актуальна серед ші-розробників. Частенько вони не до кінця розуміють результатів своєї роботи. Достатньо подивитись навіть на останні новини де описують винаходи, які зробив ші, але які люди не до кінця розуміють. Чи те, як ші моделі навчились самі між собою спілкуватись і розробники не розуміють, як це відбулось.
Фільм підносить це питання на якісно новий рівень апелюючи до реальної ситуації з нереальними (поки що?) наслідками.

Найкращі рекомендації до перегляду. Фільм майже не страшний, але дуже цікавий.