Рецензія №1259

Фільм із нереалізованим потенціалом, який, здається, хвалять за те, чим він не є.
Персонажі абсолютно бездумні та псевдоінтелектуальні. Фільм спонукає до роздумів, але після закінчення розумієш, що там не так багато змісту.

Cценарій, хоч і сповнений цікавих ідей, часто здається недопрацьованим. Знання Джоном мов, наприклад, згадується лише побіжно, без глибшого занурення в те, як він адаптувався до лінгвістичних змін чи як ці знання впливали на його сприйняття світу. Розповідь про Будду та Ісуса, хоча й захоплива, не завжди переконлива через поверхневий підхід. Ці моменти залишаються недорозвиненими, що послаблює їхній вплив.

Діалоги звучать штучно, а реакції персонажів на неймовірні заяви Джона — від скептицизму до істерики — виглядають передбачуваними й клішованими. Наприклад, персонаж-психолог, який намагається «діагностувати» Джона, здається карикатурою, а не правдоподібною людиною. Дискусії про релігію, зокрема про Ісуса, швидко скочуються до мелодраматичних сперечань, що знижує інтелектуальну вагу.

Історія зародження християнства, яку розповідає головний герой — стара й улюблена тема людей, яку зазвичай обговорюють, щоб справити враження або викликати суперечки.

Починаючи перегляд щиро сподіваєшся побачити щось нове, захопливе й таке, що змушує замислитись. Натомість історія базується на дрібних фактах і загальних історичних узагальненнях (наприклад, друг-свинар Ван Гога, учень першого Будди тощо).

Ідея людини, яка живе з часів світанку людської історії — це справжня золота жила. І все ж цей фільм зосереджується виключно на витоках християнства.

Цей фільм міг би стати прекрасним і вражаючим поглядом на людську історію та суть людського буття, але в підсумку виявився лише засобом для просування агностичних ідей.