Рецензія №1240

Один з тих фільмів, де не просто стріляють — а дивляться один одному в очі, мовчать, і ти вже напружуєшся більше, ніж у будь-якому бойовику.

Аль Пачіно проти Роберта Де Ніро. Поліцейський і злочинець. Два професіонали, які розуміють один одного краще, ніж власних жінок. Їхня розмова в кафе — золото. Там усе: повага, загроза, фаталізм.

Сам фільм довгий, повільний, але кожна сцена працює. Це не просто “погоня й стрілянина”, це історія про людей, які не можуть бути іншими. У кожного свої демони, свої правила, і кожен йде до кінця.

Перестрілка біля банку — легенда. Саундтрек, напруга, зйомка — все на максимумі. І хоча знято ще в 90-х, виглядає круто навіть зараз.

Це не просто кримінал. Це — стиль, настрій, філософія.

10/10 — двоє вовків на різних боках закону. І ти вболіваєш за обох.