Рецензія №1237

“Пробудження” — отой фільм, який спочатку маскується під космічну романтику, а потім раптово шепоче тобі на вухо: “А що, якби ти залишився на самоті в холодному металевому пеклі з терміном вічність?”

Джим пробудився не тоді, коли треба. І не витримав. І пробудив іншу. Тут моральна дилема така, що трохи тисне: чи мав він право? Але подано це красиво, з блиском зоряних панорам, затишком кают і внутрішнім тягарем — аж самому хочеться думати, як би ти вчинив.

Дженніфер Лоуренс — не просто для картинки. Вона реально тягне, особливо коли дізнається правду. І цей вибух емоцій, біль, а потім... спроба жити далі — якесь воно все по-людськи.

Музика, атмосфера — топ. Фільм візуально дуже приємний, ідеально для вечора з келихом чогось, коли хочеться трохи космосу і трохи драми.

Не екшен, не блокбастер. Це філософія в обгортці фантастики.