Рецензія №1217

Що ти будеш згадувати про ці часи? Адже пам’ять змиває всі голоси, адже пам’ять не пам’ятає жодних імен, жодних назв...

Коли пам’ять стирається щодня, залишається тільки одне - закохуватись заново. 50 перших поцілунків - це супер-ультра-крута комедія, з ТИХ САМИХ комедій нульових, яка прикидається дурною, але насправді розказує дуже розумну річ: справжнє кохання - це не про один великий жест, а про маленькі зусилля щодня. Навіть якщо щодня - це буквально щодня.

2004 рік. Гаваї. Сонце, ананаси, тупі туристи, хитрі дельфіни. І серед цього всього - головний герой Генрі, ветеринар з репутацією ловеласа. Живе собі, не париться, заводить короткі курортні романи з туристками, які наступного дня й так поїдуть. Він - типовий Адам Сендлер: шорти, сорочка, іронія й обов’язково тупуватий друг із дивним хобі.

А потім - зустрічає Люсі. Вона будує будинки з вафель, сміється як підліток і має одну "невеличку" особливість - через травму мозку її пам’ять стирається щоночі. Кожного ранку вона прокидається й думає, що сьогодні той самий день, коли вона потрапила в аварію. Вона не пам’ятає вчора. Не пам’ятає тебе. Не пам’ятає нову - себе.

Але ось у чому штука: Генрі не тікає. Не ламається. Він залишається. І щодня починає з нуля. Без пафосу, без сліз. З гумором. З відеокасетою. З ананасом. З ще одним першим побаченням. І це - найромантичніша річ, яку тільки можна уявити. Ідеальний симбіоз романтичної комедії, де любов, яка не тримається на минулому. Яка не має майбутнього. Яка є тільки тут і зараз. І вона щодня така ж щира. Така ж тендітна. І така ж варта того, щоб за неї боротись.

Комедія? Так. Тупуваті жарти? Є. Роб Шнайдер із дивним оком? Присутній. Але не давай себе обманути - ту є і глибший сенс. Це історія про мужність любити тоді, коли складно, коли всі відмовляють, коли ввесь світ заважає. Про терпіння. Про прийняття. І про те, що іноді найцінніше в коханні - не те, як сильно ти любиш, а як сильно ти готовий повторювати це знову. І знову. І знову.

У 2025-му, напевно, дівчина вже мала б застосунок для трекінгу пам’яті, а хлопець - страждав би через звинувачення в "сталкінгу". Але цей фільм не про діагнози й тригери. Це про те, що любов - це не один великий крок, а 50 перших побачень. 100 перших поцілунків. І якщо треба - навіть 500 перших зустрічей.

Вердикт: Легка комедія, що викликає посмішку і змушує замислитись. Фільм, який маскує глибину під шорти й ананаси. Історія, де поцілунок - не фінал, а початок. Знову. І знову. І знову.