Рецензія №1215

Рецензія: «Чужий: Ромул» — повернення страху у темряву, звідки ми родом
Є фільми, які ми переглядаємо для розваги. Є фільми, які стають спогадами. А є ті, що лізуть під шкіру — повільно, мов фейсхагер. «Чужий: Ромул» — саме з останніх. Хоч це й не «класика з коробки», як творіння Рідлі Скотта чи бойова симфонія Кемерона, але це фільм, який знає, звідки прийшов, і сміливо каже щось своє — хоч би як йому це закидали.

Так, він інший. Так, у ньому молоді герої. Так, сюжет може здатися простим. Але зупиніться: чи не це було суттю самого першого «Чужого»? Клаустрофобія, темрява, тіло, яке зраджує, і страх, що не питає віку.

Що ви побачите?
«Чужий: Ромул» — це космічний хорор про групу молодих шахтарів, які опиняються на закинутій станції, де пробуджується... не просто чудовисько, а цілий пласт досліджень і тіней із минулого.
Жанр: горор, наукова фантастика, психологічна драма.
Тематика: виживання, страх перед тілесною мутацією, безпорадність перед біологічним злом.

Технічний аналіз
Режисура (Феде Альварес): Поставлено з любов’ю до оригіналу, без пафосу і CGI-істерії. Атмосфера — щільна, з гнітючою тишею і повільним жахом.

Операторська робота: камера веде глядача темними коридорами так, ніби ти сам у них блукаєш.

Монтаж: рваний, тривожний — підкреслює, що цей фільм не про «розповісти», а про «відчути».

Звук і музика: багато «порожнечі», з якої виринає страх. Саундтрек — непомітний, але саме в цьому й сила.

Актори: найсильніша — Кейлі Спейні, її Райлі — це не Ріплі, а її ледь жива, ледь наївна двоюрідна онука, яка ще вірить у добро.
Молоді актори не грають на публіку — вони виживають. І це чесно.

Чому критикувати фільм — модно, але не зовсім чесно
«Підлітки не вірогідні!»
➤ Це алегорія. Вони — не солдати, не космічні маринери. Вони — глуха, забута молодь, якій ніхто не пояснив, що робити, коли світ перетворюється на пекло. Саме в цьому суть хорору.

«Повтори старих фільмів!»
➤ Так, є. І це свідомо. Альварес не ховав це — він будує міст між поколіннями, але додає нові сенси: експерименти, мутації, тіло як зброя.

«Сюжет нелогічний!»
➤ Це не наукова фантастика у стилі «Дюни». Це інтуїтивне кіно, де страх вирішує більше, ніж логіка. Всі «тупі» дії персонажів — саме такі, як і в реальності, коли тебе ламає паніка.

«Новий монстр — крінж!»
➤ А як інакше розвивати міфологію? Чужий еволюціонує. Страх теж. Нова істота — це не циркова химерність, а новий рівень тілесного жаху.

Пасхалки та ідеї
Станція носить відлуння LV-426.

Прототипи з перших сторінок оригінального сценарію Alien (1976).

Момент із «кров’ю, що капає зверху» — пряма алюзія на Alien 1979.

Емоції
Особисто я не чекав шедевру. Але натомість отримав страшний, чесний і візуально чудовий фільм, де молодість не означає слабкість, а клаустрофобія — не просто страх темряви, а відчуття, що світ тебе покинув.

Висновок
«Чужий: Ромул» — це не революція. Але це гідна еволюція. Це не для тих, хто хоче «другого Кемерона». Це для тих, хто цінує атмосферу першого фільму, але готовий прийняти іншу історію — свіжу, крихку, трохи наївну, але по-справжньому лякаючу.

Для фанів — must see. Для новачків — ліпше почати з оригіналу. Але цей фільм теж заслуговує бути частиною легенди.