Рецензія №1211

🎬 Фільм "Ущелина" (2025): не про жабку, але й не про політику

Подивився отой новий фільм «Ущелина». Багато хто вже встиг запостити багатосторінкові розбори, мовляв, це метафора нашого часу, політичний памфлет, критика влади, меседж для людства… Але дозвольте.
Це не про політику. Політика тут — фон, як задній пейзаж для селфі.
А основне — вимушене кохання в ізоляції. Коли навколо лиш "природа", і дівчат — як жаб у пустелі. Полюбиш ту, що поруч. Бо або вона, або ти — сам.

Так, там є крінж. Наприклад, сцена з підйомом машини лебідкою вертикально вгору — це вже на рівні: "серйозно?". Але, на те воно й кіно. Воно ж брехня за згодою — дивимось і не віримо.

Сігурні Уівер — смішна і трохи наївна. Виглядає як гість із 90-х, якій забули сказати, що це вже інше кіно. Але це не мінус — радше ностальгічний бонус.

А от світ унизу ущелини нагадав мені Xen із Black Mesa. Чомусь. Та ж інопланетна тривога, недосказаність, органічний сюр. Люблю такі речі.

Тому раджу: подивіться фільм не з калькулятором сенсів, а з ліхтариком інтуїції. І — так, бажано відкласти напоготові кілька личинок. Бо атмосферка там така, що можна й зголодніти від страху.