Рецензія №1203

«Збирач кісток» (The Bone Collector) — це той самий трилер з 90-х, що має все: сіре небо Нью-Йорка, дощ, серійного вбивцю, який залишає дивні підказки, і двох головних героїв, які, як годиться, не одразу довіряють одне одному, але з часом стають командою.

Дензел Вашингтон грає Лінкольна Райма — колись блискучого криміналіста, а тепер паралізованого, прикутого до ліжка. Він уже майже зламався, хоче покінчити з життям, але нова серія моторошних вбивств змушує його знову ввімкнути мозок. Йому потрібні очі й ноги в полі — і тут з’являється Амелія (молода Анджеліна Джолі), патрульна з нюхом на деталі, яка не просилась в героїні, але мусить нею стати.

Фільм атмосферний, із усіма фірмовими прийомами жанру: ліхтарики в темних підземках, загадкові речові докази, таймер, що тікає, і відчуття, що наступна жертва — вже майже поряд. Сюжет місцями банальний, але інтрига тримається, й тобі цікаво, хто ж цей збоченець і що в нього за мотивація.

Вашингтон — як завжди, сильний, навіть лежачи. Він передає розум, втому, біль і волю до життя практично лише мімікою й голосом. Джолі — ще не «Лара Крофт», але вже з характером: трохи колюча, трохи розгублена, але не паперова. Між ними — довіра без пафосу, і це працює.

Так, фінал трохи притягнутий. Так, дехто з другорядних героїв — чисто для фону. Але якщо шукаєш старомодний, напружений детектив із темрявою, загадками і трохи людського тепла всередині — це хороший вибір.

Класичний кримінальний трилер із душею, що не соромно передивитись і сьогодні. Не геніальний, але цілком якісний.