Рецензія №1095

Це не просто фільм, це переживання. Дивився, ніби сам ідеш цими полями, ровами, болотами — все настільки реалістично знято, що аж дихати важко в деякі моменти. І от цей ефект одного безперервного кадру — взагалі окрема історія. Ніби ти не дивишся кіно, а живеш у ньому.

Історія проста: два солдати мають передати важливе повідомлення, щоб врятувати життя сотень інших. Але все побудовано так, що кожна секунда напружена. То тиша, що лякає, то раптовий вибух, то просто момент, коли герой стоїть і мовчить, а в очах — уся жорстокість і безглуздість війни.

Фільм не романтизує війну. Вона тут брудна, страшна, виснажлива. Але при цьому є щось дуже людяне. Герої не суперменами, просто хлопці, які намагаються зробити те, що треба. І це чіпляє.

«1917» — потужне кіно. Візуально красиве, емоційно важке і дуже чесне. Якщо хочете відчути, що таке війна не з точки зору битв, а з точки зору людини — обов’язково дивіться.