Рецензія №1093

Це той випадок, коли фільм ніби й не зовсім поганий, але й не справджує очікувань. Начебто й вампіри, і містика, і атмосфера є — а щось не так. Може, тому що хотіли зробити занадто «стильно» для початку 2000-х, і в результаті вийшло трохи клішовано.

Стюарт Таунсенд у ролі Лестата виглядає... непогано, але до справжнього вампірського шарму, як у «Інтерв'ю з вампіром», далеко. Хоча музична тема з рок-гуртом — це цікавий хід, навіть якщо трохи абсурдний.

Айлія як Акаша — це щось. Вона реально виглядає як богиня тьми, і своїм поглядом витягує сцени. Але шкода, що її персонаж розкрили мало. Все якось пробігає повз — трохи пафосу, трохи філософії, трохи крові — і все.

«Королева проклятих» — це фільм, який більше приваблює стилем, ніж змістом. Гарна музика, трохи готики і Айлія — от і весь багаж. Подивитись можна, якщо любите вампірське кіно, але чогось глибокого не чекайте.