Рецензія №1086

У недалекому майбутньому людські емоції та почуття – гнів, радість, страх, туга, ненависть, кохання – виявляються повністю пригнічені під впливом спеціальних вітамінів. Члени уряду, які називають себе друзями, роблять прийом таблеток обов'язковою практикою для людей.

Сюжет про світ, у якому немає місця людським почуттям і, що найважливіше, справжнього кохання, за останні чверть століття перетворився на популярний жанровий стежок, яким встигла надихнутися безліч кінематографістів. У списку можна знайти як широко відомих режисерів , так і інді-постановників -
Йоргос Лантімос - "Лобстер "
Курт Віммер - "Еквілібріум "
Ендрю Ніккол - "Гостя"
Девід МакКензі -"Остання любов на Землі "
Дрейк Доремус - "Рівні "
Христос Ніку - "Нігті".

Джой і Вільям існують в декораціях підкресленого благополуччя: на зміну ранковій йозі приходить сніданок з двох видів смузі, статечні вечори в шоломах доповненої реальності - ідеальна альтернатива галасливим вечіркам з друзями. право на почуття. Втім, до відкритого антагонізму людини і системи — ще одного звичного елементу жанру антиутопії — Тибурскі так і не доходить.

Наявність сентиментального плот-твіста визначає картину про чарівні таблетки і тілесність переважно як мелодраму, ніж антиутопічну сатиру.
Поряд з іншими фантастичними історіями кохання -
"Зависнути в Палм-Спрінгс"
"Бойфренд з майбутнього"
"Предчуття"
"Спонтанність"
"Вона"
"Увімкни мене"
виглядає набагато гармонійніше, ніж на одній полиці з грецькими авангардистами.