Рецензія №1084

Оце фільм, який чіпляє по-справжньому. Без спецефектів, без гучних сцен — просто історія про старого чоловіка і те, як навіть найжорсткіше серце може змінитись. Клінт Іствуд тут не просто зіграв — він прожив цю роль. Його Волт — грубий, злий, втомлений життям, але водночас справжній.

Спочатку здається, що перед тобою типовий буркотун, який ненавидить увесь світ. Але поступово відкривається інша сторона: біль втрати, самотність, втома від того, як усе змінилось навколо нього. І коли він знайомиться з сусідами, з хлопцем, якого спочатку взагалі не сприймає — починається справжня історія.

Фільм дуже життєвий. Про честь, про прощення, про те, що іноді треба переступити через себе заради інших. Фінал — просто розриває на шматки. Без пафосу, без зайвих слів — тільки вчинки. І це сильніше за будь-яку промову.

«Гран Торіно» — це кіно про людяність, яке залишається з тобою надовго. Дуже сильне, чесне і справжнє. Обов'язкове до перегляду.