Рецензія №1082

Оце було потужно. Без вибухів, без спецефектів, без гучних слоганів — а тримає так, що серце стискається. Це історія про реального чоловіка, який пішов проти системи, і вона не кіношна, не прикрашена. Вона чесна, холодна і трохи лякає — бо показує, як корпорації можуть роками труїти людей, і всім було пофіг. І так, це відбувалось насправді.

Марк Руффало тут зовсім не Халк, а такий простий, трохи замкнений юрист, який спочатку не хотів встрявати, а потім не зміг стояти осторонь. І за це йому повага. Він не герой у блискучому костюмі — він звичайна людина, яка вирішила зробити правильно. І заплатила за це нервами, здоров’ям і роками життя.

Фільм повільний, але це його стиль. Нічого зайвого — лише правда, яка наростає, як клубок бруду. І коли розумієш, що це про Teflon, який є в кожного на кухні — стає трохи моторошно.

«Темні води» — це не розвага, а важливе нагадування: правда не завжди гучна, але якщо її не шукати — ніхто не знайде. Обов’язково до перегляду.