Рецензія №1073

Дикий робот заснований на однойменній книзі американського письменника та ілюстратора Пітера Брауна. Кріс Сандерс без жодного сором'язливості береться за дитячий і досить простий сюжет, щоб перетворити просту історію на барвисту та об'ємну пригоду, до якої захочеться повертатися. І справа не лише у зовнішній привабливості персонажів, їх мелодійних голосах та харизмі. Секрет авторського підходу — складається враження, що мета Сандерса не завершити історію, а затриматися в процесі.

Сандерс не намагається додати анімації масштабу на рівні сюжету — він робить це за допомогою комп'ютерних полотен, механічних ручок та команди художників.

Дикий робот складається з безлічі оригінальних рішень. 3D-технології тут поєднані зі старим добрим 2D-малюванням — на тлі дивовижних пейзажів герої виглядають злегка нечіткими, розмитими, ніби секунду тому вийшли з-під пера автора.

Не забувають творці і про підтримку рівня реалізму: Дикий робот з перших хвилин нагадує глядачам про незворотність харчового ланцюга, поділяє тварин на хижаків та травоїдних та відмовляється уникати смерті.

Касовий успіх Дикого робота підтверджує: всі ми страшенно скучили за простими речами, порозумінням та природною красою. На початку фільму Фінк намагається переконати Роз у тому, що "доброта не відноситься до навичок виживання" але, проживши рік у компанії робота, лисиця виносить новий, протилежний вердикт і намагається наставити на вірний шлях нове покоління. Дикого робота легко викрити у простоті сюжетних поворотів та передбачуваності фіналу, але якщо придивитися уважніше, то стане ясно, що саме в цьому і криється його сила.


Нескладно помітити тенденцію: все, чого торкався дворазовий номінант на Оскар миттєво заповнювало серця глядачів і ставало історією. Не дивно, що й цього разу Сандерс перевершив очікування — історія про незаплановане материнство стрімко обзаводиться фанатами і вже впевнено прямує до шорт-листа премії Оскар 🏆🎉🎉🎉