Рецензія №1070

От чесно — не думав, що фільм про мавп зможе так пробити. Але це ж не просто фантастика, це щось більше. Тут і емоції, і драма, і оте дивне відчуття, коли ти починаєш співпереживати не людям, а саме мавпам. І не тому, що вони милі — а тому, що вони справжні.

Цезар — головний герой, макака, яку реально хочеться обійняти і сказати: “Я з тобою, брате”. Його історія — це біль, несправедливість, зрада, але й сила, розум, гідність. І як він змінюється — від маленької тварини до лідера — це дуже круто показано. І все без слів, одним поглядом, жестами. Це майстерність.

Графіка — на вищому рівні, особливо для 2011 року. Мавпи не виглядають мультиками, вони живі. Все настільки якісно зроблено, що забуваєш, що це CGI. Саундтрек, атмосфера, побудова напруги — все працює.

А ще круто, що фільм не показує людей як “поганих”. Тут усе складніше. Є добрі, є злі, є байдужі. Як і в житті. І оця складність — це те, що робить фільм не просто видовищем, а чимось, про що думаєш ще після перегляду.

«Повстання планети мавп» — це не просто фільм про еволюцію тварин. Це історія про свободу, гідність і боротьбу. Дуже якісне, розумне кіно. Рекомендую навіть тим, хто не фанат фантастики.