Рецензія №1069

Це кіно чисто на розвагу, і воно з цим справляється на всі сто. Без глибоких сенсів, зате яскраве, голосне, шизувате — і саме те, що треба, коли хочеш просто вимкнути мозок і кайфанути.

Харлі Квін у виконанні Марго Роббі — це вже окремий жанр. Вона тут і божевільна, і смішна, і жорстка, і дуже стильна. Фільм повністю крутиться навколо неї, і правильно робить. Вона тягне все дійство, і видно, що грає з задоволенням.

Сюжет? Та є він там. Щось про злодіїв, брязкіт діамантів, погоні, бійки — але в це все не заради логіки, а заради шоу. І шоу виходить добротне: колоритні персонажі, круті костюми, музика б’є по вухах, а сцени бійок зроблені класно — динамічно, з вигадкою, не просто махач заради махача.

Так, іноді перегинають з дурнуватими моментами, іноді діалоги тупуваті, але це і є стиль фільму — трохи анархії, трохи дівочої люті, багато кольору і гумору.

«Хижі пташки» — не шедевр, але якщо включати як рок-н-рольне, яскраве безумство з фірмовою Харлі — буде кайф. Для вечора без напрягу саме те.