Рецензія №1067

Ну от і він, той фільм, якого наче чекаєш, бо Том Гарді, бо екшн, бо атмосферка обіцяла бути жорсткою і брудною… А в результаті — просто шум, пил і туман без смаку. Здається, ніби все є: бійки, переслідування, корупція, злочинний світ — але нічого з цього не зачіпає по-справжньому.

Сюжет — як каша. Десь в центрі купа персонажів, всі щось шепочуть, когось зраджують, стріляють, б’ються, але глядач губиться вже на третій сцені. Відчуття, що все важливе відбулося десь за кадром, а на екрані лиш боротьба за виживання в стилі «ще один удар по обличчю».

Том Гарді тягне як може, але навіть йому важко з таким матеріалом. Він знову брутал, знову мовчазний, знову весь у синцях і потом — але ми це вже бачили, і краще. У цьому фільмі він не росте, не відкривається, а просто блукає від одного темного коридору до іншого.

А екшн-сцени… Вони є. Але вони не захоплюють. Вони просто є. Іноді добре поставлені, іноді просто шумні. І головне — нема емоцій. Ти дивишся, а тобі байдуже: виживе він чи ні, хто кого зрадив, що там взагалі сталося.

«Спустошення» — це приклад того, як можна мати крутого актора, потенційно цікаву історію і все одно зробити нудний фільм. Шумно, темно, агресивно, але без душі. Після перегляду хочеться лише одне — забути.