Рецензія №1066

Оце кайф! От просто кайф. Таке враження, що Гай Річі взяв усе найкраще, що вмів — гумор, стиль, британську мафію, шикарні діалоги — і вивалив це на екран з таким задоволенням, що й ти дивишся з усмішкою від вуха до вуха.

Сюжет — як пазл. Спочатку нічого не ясно, але з кожною сценою воно складається, і вже ближче до фіналу ти сидиш і думаєш: «Та ну, серйозно? Отак завернули?» І це той момент, коли ти не злишся, а радієш — бо добре зроблено. Ніби слухаєш байку в пабі — смішно, жорстко і з поворотами.

Акторський склад — просто вау. Меттью Макконахі — спокійний, холодний, елегантний. Головний бос, який все бачить на кілька кроків вперед. Але справжній подарунок — це Х'ю Грант! Він тут настільки не типовий, що я мало не впізнав одразу. Хитрий, смішний, слизький — ідеальний. А ще Чарлі Ганнем, Колін Фаррелл… коротше, всі тут кайфують від своїх ролей, і це відчувається.

Стиль — окрема тема. Камера, музика, костюми — все знято з такою любов’ю до деталей, що хочеться передивитись ще раз. Навіть просто заради того, щоб ловити дрібниці.

«Джентльмени» — це справжній Гай Річі, такий, яким ми його любимо. Розумний, дотепний, стильний кримінальний фільм, де кожен герой — з родзинкою, а кожна сцена — як витвір. Рекомендую на всі 100%.