Рецензія №1063

Це з тих фільмів, що дивишся з цікавістю, але не можеш сказати, що справді «зайшло». Воно стильне, атмосферне, знято красиво, але… щось не чіпляє по-справжньому.

Фільм розповідає про африканського хлопчика, якого привозять у Європу у XVIII столітті, хрестять, виховують, роблять з нього «експонат» для австрійського двору. І ось ця вся тема про колоніалізм, расизм і «освічене рабство» — вона тут є, і вона подається з претензією на глибину. Але виглядає це скоріше як мистецький експеримент, ніж справжня драма.

Головний герой — як символ. Його мало, він мовчазний, ніби тінь, і ти більше дивишся, як на нього реагує оточення. Може, це й задум, але через це дуже важко емоційно до нього прив’язатись. Воно більше про атмосферу, про картинку, про сенси — але не про живу людину.

З візуальної точки зору — супер. Статичні плани, тиша, костюми, все вишукано і майже музейно. Але така подача може або захопити, або відштовхнути. І мене, якщо чесно, трохи втомила.

«Анджело» — це фільм не для всіх. Він повільний, візуально красивий і глибокий по темі, але відсторонений. Якщо любите артхаус і вам цікаві фільми, які більше ставлять запитання, ніж дають відповіді — можна глянути. Якщо хочете емоцій, драми і динаміки — це не той випадок.