Рецензія №1047

Це однозначно одне з тих кіно, після якого сидиш і ще довго переварюєш побачене. Без пафосу — «Камера 211» просто прошиває. Історія така проста на перший погляд, але з перших хвилин починаєш розуміти — тут усе серйозно.

Сюжет бомбезний. Новенький тюремний охоронець потрапляє в найгіршу ситуацію — прямо в розпал бунту. Щоб вижити, він прикидається одним із в’язнів. І все — пішло-поїхало. Напруга росте щосцени, бо ти не знаєш, коли й де воно все рвоне. Це той тип фільму, де кожен погляд, кожне слово — на вагу виживання.

Актори — просто вогонь. Луїс Тосар у ролі Маламадре — це щось неймовірне. Такий харизматичний і водночас страшний, що хочеться і боятись, і слухати, що він скаже далі. І головний герой — максимально живий. Не супермен, а проста людина, яка хоче вижити, і ти йому віриш кожну секунду.

Фільм дуже чесний. Тут немає ідеальних — ані з боку охоронців, ані з боку в’язнів. Усі в багнюці, але кожен по-своєму. І це якраз додає глибини — бо ти починаєш співчувати тим, кого ніколи б не виправдав.

Висновок: «Камера 211» — це жорстке, чесне, сильне кіно. Без прикрас. Просто життя в замкненому просторі, де правила змінюються щохвилини. Дуже класно знято, сильно зіграно і залишається в голові надовго. Варте кожної хвилини перегляду.