Рецензія №1036

"Шість днів, сім ночей" - коли романтика пахне потом, кокосами і страхом перед аварійною посадкою.
Є фільми, які залишають після себе глибокі роздуми...
А є "шість днів, сім ночей", - комедія, де головна думка : ніколи не сідай у літак із Гаррісоном Фордом, як що ти не готовий пережити джунглі, диких піратів і раптову сексуальну напругу.
Отже, Енн Геч грає типову "міську дівчину з Манхеттена", яка хотіла просто відпочити на острові, випити коктель і побудувати стосунки з чоловіком, який виглядає як менеджер з маркетингу. Але ні - замість цього вона опиняється в літаку з буркотливим Гарнізоном Фордом,який весь фільм виглядає так, ніби ось-ось скаже: " я був Індіаною Джонсом, я заслужив спокій!"
І звісно, літак падає. Бо яка романтична пригода без трошки авіакатастрофи та морального виживання між кактусами?
Сюжет простий, як кокосовий Шейк: герої сваряться, виживають, знову сваряться, і, о чудо, закохуються. Бо нічого так не стимулює романтику, як комарі, відсутність душу й спільна боротьба з піратами ( так, там є пірати, чому б і ні).
Але! О, ця атмосфера!
Кожен кадр ніби з туристичного буклетах з 90-х: бірюзова вода, пальми, пісок, спека. Літо тут буквально виє з екрану:" купи квиток на острів, будь як вони!" І навіть коли все летить у прірву - природа така мальовнича, що хочеться поставити на паузу і зробити скріншот на шпалери.
Вердикт:7/10.
Плюси - літній вайб, Форд в образі " буркотливого, але харизматичного", тропічна романтика.
Мінуси - трохи шаблонів і питання: чому найкращі курортні пригоди починаються з "о ні, ми впали з неба?"
Фільм - як простий коктель трішки прісний, але подається з парасолькою й гріє не гірше за сонце.